1-а Самуїлова

Розділ 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

1-я книга Царств

Глава 14

1 В один день сказал Ионафан, сын Саулов, отроку, оруженосцу своему: переправимся к охранному войску Филистимскому, которое на той стороне; а отцу своему не объявил.

2 Саул же сидел близ Гивы под гранатовою яблонью, что в Мигроне, и народа при нем было около шести сот человек.

3 Ахия, сын Ахитува, брата Ихаводова, сына Финееса, сына Илия, священника Господня в Силоме, носил тогда ефод. И народ не знал, что Ионафан пошел.

4 Среди переправы, чрез которую намеревался Ионафан переправиться к охранному войску Филистимскому, была острая скала с одной стороны, и острая скала с другой стороны, имя одной Боцец, а имя другой Сене.

5 Одна острая скала стояла на север к Михмасу, другая на юг к Гиве.

6 И сказал Ионафан отроку-оруженосцу своему: переправимся к охранному войску сих необрезанных; может быть, Господь будет содействовать нам: ибо Господу ничто не препятствует спасти посредством многих или немногих.

7 И сказал ему оруженосец его: делай все, что у тебя на сердце; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно.

8 Тогда сказал Ионафан: вот, мы перейдем к ним, и покажемся им.

9 Если они так скажут нам: пождите, пока мы подойдем к вам, то останемся на своем месте и не пойдем к ним.

10 Если же так скажут: идите к нам, то пойдем; потому что Господь предал их в руки наши. Это будет для нас знамением.

11 Когда оба они показались охранному войску Филистимскому, Филистимляне сказали: вот Евреи выходят из ущелий, в которых они скрывались.

12 Потом некоторые из охранного войска сказали Ионафану и оруженосцу его: пойдите к нам, мы вам нечто скажем. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: иди за мною; ибо предал их Господь в руки Израиля.

13 И пополз Ионафан на руках своих и на ногах своих, и оруженосец его за ним, и они пали пред Ионафаном, и оруженосец его позади его убивал их.

14 В первое сие поражение поразил Ионафан и оруженосец его до двадцати человек на полуучастке поля, обрабатываемого парою волов в день.

15 И распространился ужас в стане, на поле и во всем народе, и ужаснулось охранное войско и опустошавшие землю; земля дрожала, и была в ужасе Божием.

16 Стражи Сауловы в Гиве Вениаминовой видели, как народ в смятении рассыпался и разбегался.

17 И сказал Саул народу, бывшему с ним: пересмотрите и узнайте, кто от нас ушел, и пересмотрели, и оказалось, что нет Ионафана и оруженосца его.

18 И сказал Саул Ахии: принеси ковчег Божий, ибо ковчег Божий в то время был с сынами Израилевыми.

19 Между тем, как Саул говорил священнику, смятение в стане Филистимском умножалось более и более. И сказал священнику: оставь так;

20 И собрал Саул весь народ, бывший с ним, и пошли к месту сражения; и вот они друг на друга поднимали меч: смятение было величайшее.

21 Тогда и те Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян, и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, которые были с Саулом и Ионафаном.

22 И все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне обратились в бегство, пристали также к ним, чтобы поражать их.

23 Таким образом Господь спас Израиля в оный день; битва же простиралась до Беф-Авена.

24 Люди Израилевы в тот день измучились; а Саул положил клятву на народ, сказав: проклят, кто будет есть хлеб до вечера, пока я не отмщу врагам моим! И весь народ не вкушал хлеба.

25 И пришел весь народ в лес, и был там на поле мед.

26 И народ вошел в лес, и вот, мед течет, но никто не подносил руки своей к устам своим, ибо народ боялся клятвы.

27 Но Ионафан не слышал, когда отец его положил клятву на народ, и простер конец жезла, который был в руке его, и обмакнул его в медовой сот, и поднес руку свою к устам своим; и прояснились глаза его.

28 И сказал ему некто из народа: отец твой положил клятву на народ, сказав: проклят, кто сегодня будет есть; посему народ в изнеможении.

29 Ионафан сказал: отец мой в беду ввел землю! Видите, как прояснились глаза мои, когда я немного вкусил меда сего.

30 Тем паче, если бы народ мог есть сегодня из добычи врагов своих, которую он получил; ибо теперь не великое нанесено поражение Филистимлянам.

31 И поражали в тот день Филистимлян от Михмаса до Аиалона, и весьма утомился народ.

32 И устремился народ на добычу, и захватили мелкого и крупного скота и телят, и закалали их на земле, и ел народ с кровью.

33 И донесли Саулу и сказали: вот народ грешит пред Господом, ест с кровью; и сказал Саул: вы преступники, прикатите теперь ко мне большой камень.

34 Потом сказал Саул: рассейтесь по народу и скажите им: приводите ко мне каждый тельца своего и каждый овцу свою, и закалайте здесь, и ешьте, и не грешите пред Господом, и не ешьте с кровью. И приводил весь народ в ту ночь каждый рукою своею тельца своего и закалали там.

35 И соорудил Саул жертвенник Господу. Сей первый жертвенник построил он Господу.

36 И сказал Саул: пойдем преследовать Филистимлян ночью, и ограбим их до утреннего света, и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что тебе угодно. Но священник сказал: пойдем сюда к Богу.

37 И вопросил Саул Бога: преследовать ли мне Филистимлян? Предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день.

38 И сказал Саул: подойдите сюда все начальники народа, и разведайте, и узнайте, отчего беда сия сего дня.

39 Ибо жив Господь, спасающий Израиля! Хотя бы это было от Ионафана, сына моего, то и он предан будет смерти; и никто не отвечал ему из всего народа.

40 И сказал Саул всему Израилю: вы станьте на одну сторону, а я и Ионафан, сын мой, станем на другую сторону. И сказал народ Саулу: делай что тебе угодно.

41 И сказал Саул Господу: Боже Израилев! открой истину! И указан Ионафан и Саул, а народ вышел прав.

42 И сказал Саул: бросьте жребий на меня и на Ионафана, сына моего; и указан Ионафан.

43 И сказал Саул Ионафану: признайся мне, что ты сделал? Ионафан признался ему, и сказал: я вкусил с конца жезла, который был в руке моей, немного меда; и вот, должен умереть.

44 И сказал Саул: пусть то и то сделает со мною Бог, и то и то прибавит: ты, Ионафан, должен умереть.

45 И сказал народ Саулу: Ионафану ли умереть, который соделал столь великое спасение у Израиля? Отнюдь нет; жив Господь! волос с головы его не упадет на землю, поелику он с Богом действовал ныне. Таким образом избавил народ Ионафана, и он не умер.

46 И возвратился Саул от Филистимлян, а Филистимляне пошли в свое место.

47 Саул, приняв царство над Израилем, воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с сынами Аммона, и с Идумеянами и с царями Цовы, и с Филистимлянами, и везде, куда он ни ходил, побеждал.

48 И показал мужество, и поразил Амалика, и избавил Израиля от руки опустошавших его.

49 У Саула были сыновья: Ионафан, Ишви, и Малхишуа; а имена двух дочерей его были: имя старшей Мерава, а имя младшей Михаль.

50 Имя жены Сауловой Ахиноам, дочь Ахимааца, а имя военачальника его Авинер, сын Нера, дяди Саулова.

51 Ибо Кис, отец Саулов, и Нер, отец Авинеров, были сыновья Авиила.

52 Во все дни Сауловы была жестокая война с Филистимлянами; посему Саул, увидев какого-либо мужа сильного и храброго, брал его к себе.

1-а Самуїлова

Розділ 14

1-я книга Царств

Глава 14

1 Одно́го дня сказав Йоната́н, син Саулів, до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейдімо до филистимської зало́ги, що з того бо́ку“. А батькові своєму він цього не розповів.

1 В один день сказал Ионафан, сын Саулов, отроку, оруженосцу своему: переправимся к охранному войску Филистимскому, которое на той стороне; а отцу своему не объявил.

2 А Саул сидів на кінці згір'я під грана́товим де́ревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.

2 Саул же сидел близ Гивы под гранатовою яблонью, что в Мигроне, и народа при нем было около шести сот человек.

3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілі́я, священика в Шіло́, носив ефо́да. А народ не знав, що пішов Йоната́н.

3 Ахия, сын Ахитува, брата Ихаводова, сына Финееса, сына Илия, священника Господня в Силоме, носил тогда ефод. И народ не знал, что Ионафан пошел.

4 А між тими переходами, що Йоната́н хотів перейти до филистимської залоги, була зубча́ста скеля з цього боку перехо́ду й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я́ одній Боцец, а ім'я другій Сенне.

4 Среди переправы, чрез которую намеревался Ионафан переправиться к охранному войску Филистимскому, была острая скала с одной стороны, и острая скала с другой стороны, имя одной Боцец, а имя другой Сене.

5 Один зуб — скеля — стовп із пі́вночі, навпроти Міхмашу, а один із пі́вдня, навпроти Ґеви.

5 Одна острая скала стояла на север к Михмасу, другая на юг к Гиве.

6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєно́ші: „Ходім, і перейді́мо до сторо́жі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, — бо Господе́ві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох“.

6 И сказал Ионафан отроку-оруженосцу своему: переправимся к охранному войску сих необрезанных; может быть, Господь будет содействовать нам: ибо Господу ничто не препятствует спасти посредством многих или немногих.

7 І сказав йому його зброєно́ша: „Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, — ось я з тобою, куди хоче серце твоє“.

7 И сказал ему оруженосец его: делай все, что у тебя на сердце; иди, вот я с тобою, куда тебе угодно.

8 І сказав Йонатан: „Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.

8 Тогда сказал Ионафан: вот, мы перейдем к ним, и покажемся им.

9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми при́йдемо до вас, — то ми станемо на своєму місці, і не піді́ймемося до них.

9 Если они так скажут нам: пождите, пока мы подойдем к вам, то останемся на своем месте и не пойдем к ним.

10 А якщо вони скажуть так: Підіймі́ться до нас, — то піді́ймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде зна́ком“.

10 Если же так скажут: идите к нам, то пойдем; потому что Господь предал их в руки наши. Это будет для нас знамением.

11 І вони обидва показалися филистимській сторо́жі. І сказали филисти́мляни: „Ось виходять із щі́лин євреї, що поховалися там“.

11 Когда оба они показались охранному войску Филистимскому, Филистимляне сказали: вот Евреи выходят из ущелий, в которых они скрывались.

12 І люди зало́ги відповіли́ Йоната́нові та його зброєноші та й сказали: „Підіймися до нас, — і ми вам щось скажемо!“ І сказав Йонатан зброєноші своєму: „Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!“

12 Потом некоторые из охранного войска сказали Ионафану и оруженосцу его: пойдите к нам, мы вам нечто скажем. Тогда Ионафан сказал оруженосцу своему: иди за мною; ибо предал их Господь в руки Израиля.

13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєно́ша. І падали филисти́мляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.

13 И пополз Ионафан на руках своих и на ногах своих, и оруженосец его за ним, и они пали пред Ионафаном, и оруженосец его позади его убивал их.

14 І була́ перша пора́зка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.

14 В первое сие поражение поразил Ионафан и оруженосец его до двадцати человек на полуучастке поля, обрабатываемого парою волов в день.

15 І стався споло́х у табо́рі, на полі, та в усьому народі. Зало́га та нищи́телі — затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий споло́х!

15 И распространился ужас в стане, на поле и во всем народе, и ужаснулось охранное войско и опустошавшие землю; земля дрожала, и была в ужасе Божием.

16 І побачили Саулові вартівники́ в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось на́товп розпливається, і біжить сюди та туди.

16 Стражи Сауловы в Гиве Вениаминовой видели, как народ в смятении рассыпался и разбегался.

17 І сказав Саул до народу, що був з ним: „Перегляньте й побачте, хто́ пішов від нас?“ І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.

17 И сказал Саул народу, бывшему с ним: пересмотрите и узнайте, кто от нас ушел, и пересмотрели, и оказалось, что нет Ионафана и оруженосца его.

18 І сказав Саул до Ахійї: „Принеси Божого ковчега!“ Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.

18 И сказал Саул Ахии: принеси ковчег Божий, ибо ковчег Божий в то время был с сынами Израилевыми.

19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замі́шання в филистимському табо́рі все більшало та ши́рилось. І сказав Саул до священика: „Спини свою руку!“

19 Между тем, как Саул говорил священнику, смятение в стане Филистимском умножалось более и более. И сказал священнику: оставь так;

20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бо́ю, — аж ось меч кожного на його ближнього, замі́шання дуже велике!

20 И собрал Саул весь народ, бывший с ним, и пошли к месту сражения; и вот они друг на друга поднимали меч: смятение было величайшее.

21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприхо́дили з ними з табо́ром, — і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йоната́ном.

21 Тогда и те Евреи, которые вчера и третьего дня были у Филистимлян, и которые повсюду ходили с ними в стане, пристали к Израильтянам, которые были с Саулом и Ионафаном.

22 А всі ізра́їльтяни, що ховалися в Єфремових гора́х, почули, що филисти́мляни втікають, і погналися за ними й вони до бо́ю.

22 И все Израильтяне, скрывавшиеся в горе Ефремовой, услышав, что Филистимляне обратились в бегство, пристали также к ним, чтобы поражать их.

23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.

23 Таким образом Господь спас Израиля в оный день; битва же простиралась до Беф-Авена.

24 Та ізра́їльтянин був пригно́блений того дня. А Саул наклав клятву на наро́д, говорячи: „Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщу́ся на своїх ворогах.“ І ввесь той народ не їв хліба

24 Люди Израилевы в тот день измучились; а Саул положил клятву на народ, сказав: проклят, кто будет есть хлеб до вечера, пока я не отмщу врагам моим! И весь народ не вкушал хлеба.

25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на га́лявині.

25 И пришел весь народ в лес, и был там на поле мед.

26 І ввійшов народ до то́го лісу, аж ось струмо́к меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся прися́ги.

26 И народ вошел в лес, и вот, мед течет, но никто не подносил руки своей к устам своим, ибо народ боялся клятвы.

27 А Йоната́н не чув, коли батько його заприсягну́в був наро́д. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільни́к меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'ясни́лися очі йому!

27 Но Ионафан не слышал, когда отец его положил клятву на народ, и простер конец жезла, который был в руке его, и обмакнул его в медовой сот, и поднес руку свою к устам своим; и прояснились глаза его.

28 А на це один із народу промовив і сказав: „Заприсягаючи, заприсяг твій батько наро́д, говорячи: Прокля́тий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ“.

28 И сказал ему некто из народа: отец твой положил клятву на народ, сказав: проклят, кто сегодня будет есть; посему народ в изнеможении.

29 І сказав Йоната́н: „Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'ясни́лися очі мої, коли я скуштува́в трохи цього меду.

29 Ионафан сказал: отец мой в беду ввел землю! Видите, как прояснились глаза мои, когда я немного вкусил меда сего.

30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здо́бичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільши́лася б пора́зка филисти́млян?“

30 Тем паче, если бы народ мог есть сегодня из добычи врагов своих, которую он получил; ибо теперь не великое нанесено поражение Филистимлянам.

31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.

31 И поражали в тот день Филистимлян от Михмаса до Аиалона, и весьма утомился народ.

32 І кинувся народ на здо́бич, і позабирали худобу дрібну́ й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!

32 И устремился народ на добычу, и захватили мелкого и крупного скота и телят, и закалали их на земле, и ел народ с кровью.

33 І розповіли́ Саулові, кажучи: „Ось народ грішить проти Господа, — їсть із кров'ю!“ А той відказав: „Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого ка́меня“.

33 И донесли Саулу и сказали: вот народ грешит пред Господом, ест с кровью; и сказал Саул: вы преступники, прикатите теперь ко мне большой камень.

34 І сказав Саул: „Розійді́ться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібно́ї худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите́ проти Господа, якщо́ не будете їсти з кров'ю. І поприво́див увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.

34 Потом сказал Саул: рассейтесь по народу и скажите им: приводите ко мне каждый тельца своего и каждый овцу свою, и закалайте здесь, и ешьте, и не грешите пред Господом, и не ешьте с кровью. И приводил весь народ в ту ночь каждый рукою своею тельца своего и закалали там.

35 І збудував Саул же́ртівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.

35 И соорудил Саул жертвенник Господу. Сей первый жертвенник построил он Господу.

36 І сказав Саул: „Зійді́мо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранко́вого світла, — і не полишімо між ними ніко́го“. А вони сказали: „Роби все, що добре в оча́х твоїх“. А священик сказав: „Приступі́мо тут до Бога!“

36 И сказал Саул: пойдем преследовать Филистимлян ночью, и ограбим их до утреннего света, и не оставим у них ни одного человека. И сказали: делай все, что тебе угодно. Но священник сказал: пойдем сюда к Богу.

37 І запитався Саул Бога: „Чи зійти за филисти́млянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку?“ Та Він не відповів йому того дня.

37 И вопросил Саул Бога: преследовать ли мне Филистимлян? Предашь ли их в руки Израиля? Но Он не отвечал ему в тот день.

38 І сказав Саул: „Зійдіться сюди всі видатні́ народу, і пізнайте та побачте, у чо́му стався той гріх сьогодні.

38 И сказал Саул: подойдите сюда все начальники народа, и разведайте, и узнайте, отчего беда сия сего дня.

39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, — якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він!“ Та ніхто не відповів йому з усьо́го наро́ду.

39 Ибо жив Господь, спасающий Израиля! Хотя бы это было от Ионафана, сына моего, то и он предан будет смерти; и никто не отвечал ему из всего народа.

40 І сказав він до всього Ізраїля: „Ви станете на один бік, а я та син мій Йоната́н на дру́гий бік“. І сказав той народ до Саула: „Зроби, що добре в оча́х твоїх!“

40 И сказал Саул всему Израилю: вы станьте на одну сторону, а я и Ионафан, сын мой, станем на другую сторону. И сказал народ Саулу: делай что тебе угодно.

41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: „Дай же тумі́м!“ І був ви́явлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повихо́див оправданим.

41 И сказал Саул Господу: Боже Израилев! открой истину! И указан Ионафан и Саул, а народ вышел прав.

42 І сказав Саул: „Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном“. І був ви́явлений Йоната́н.

42 И сказал Саул: бросьте жребий на меня и на Ионафана, сына моего; и указан Ионафан.

43 І сказав Саул до Йонатана: „Розкажи мені, що́ ти зробив?“ І розповів йому Йонатан і сказав: „Я справді скуштува́в кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!“

43 И сказал Саул Ионафану: признайся мне, что ты сделал? Ионафан признался ему, и сказал: я вкусил с конца жезла, который был в руке моей, немного меда; и вот, должен умереть.

44 І сказав Саул: „Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йоната́не!“

44 И сказал Саул: пусть то и то сделает со мною Бог, и то и то прибавит: ты, Ионафан, должен умереть.

45 А народ сказав до Саула: „Чи помирати Йоната́нові, що зробив оце велике спасі́ння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, — не спаде́ волоси́на з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня!“ І визволив наро́д Йонатана, і він не помер.

45 И сказал народ Саулу: Ионафану ли умереть, который соделал столь великое спасение у Израиля? Отнюдь нет; жив Господь! волос с головы его не упадет на землю, поелику он с Богом действовал ныне. Таким образом избавил народ Ионафана, и он не умер.

46 І відійшов Саул від филисти́млян, а филисти́мляни пішли на своє місце.

46 И возвратился Саул от Филистимлян, а Филистимляне пошли в свое место.

47 І здобув Саул царюва́ння над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма́ своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він оберта́вся, мав у́спіх.

47 Саул, приняв царство над Израилем, воевал со всеми окрестными врагами своими, с Моавом и с сынами Аммона, и с Идумеянами и с царями Цовы, и с Филистимлянами, и везде, куда он ни ходил, побеждал.

48 І склав він військо, та й побив Амали́ка, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.

48 И показал мужество, и поразил Амалика, и избавил Израиля от руки опустошавших его.

49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я́ двох дочо́к його: ім'я́ ста́ршій Мера́в, а ім'я молодшій Мелхо́ла.

49 У Саула были сыновья: Ионафан, Ишви, и Малхишуа; а имена двух дочерей его были: имя старшей Мерава, а имя младшей Михаль.

50 А ім'я́ Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахіма́аца. А ім'я́ провідника́ його ві́йська: Авне́р, син Нера, Саулового дя́дька.

50 Имя жены Сауловой Ахиноам, дочь Ахимааца, а имя военачальника его Авинер, сын Нера, дяди Саулова.

51 А Кіш — батько Саулів, а Нер — батько Авнера, син Авіїлів.

51 Ибо Кис, отец Саулов, и Нер, отец Авинеров, были сыновья Авиила.

52 І була сильна війна на филисти́млян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до се́бе.

52 Во все дни Сауловы была жестокая война с Филистимлянами; посему Саул, увидев какого-либо мужа сильного и храброго, брал его к себе.

1.0x